Сучасні підходи до організації пошуково-дослідницької роботи юннатів

Знання про природу є базовою складовою змісту біологічної освіти. В сучасних умовах розвитку суспільства вони потрібні не самі по собі, а для розв’язання важливих особистісно та соціально значущих проблем. Видатний український педагог-гуманіст В.Сухомлинський зазначав: “Природа – не лише середовище навколо нас, а й всенародне добро й багатство, за яке кожний громадянин нашого суспільства відповідає; це червона нитка світоглядних переконань, від яких залежать соціально-політична позиція людини” [10].

Ускладнення стосунків у системі “природа – людина”, викликане бурхливим науково-технічним прогресом, зумовлює необхідність постійного вдосконалення біологічної освіти населення і, особливо, підростаючого покоління, якому жити в новому антропогенному середовищі.

Потребують подальшого оновлення і зміст біологічної освіти, і навчальні технології, що є необхідним для інтеграції знань, формування цілісних уявлень особистості про оточуючий світ. Правильність цієї думки підтверджують і результати досліджень, проведені МОН України спільно з Центром тестових технологій (Міжнародна методика обстеження TIMSS). У загальноосвітніх навчальних закладах 7 регіонів країни рівень сформованості в школярів уміння розуміти сутність питання, застосовувати набуті знання і вміння в ситуаціях, наближених до життєвого досвіду, можна відмітити як середній. А серед завдань найскладнішими виявилися ті, що потребували вмінь обґрунтовувати результати експерименту, порівняння й класифікації організмів. Обмежені “рамками” уроку (часом, структурою, обсягом матеріалу), учні не завжди можуть сповна виявити себе й свої здібності, дістати відповіді на всі запитання, які їх цікавлять, задовольнити потребу у поглибленні знань [6].

Порівняльний аналіз змісту діючих програм для творчих учнівських об’єднань позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів і програм шкільного курсу біології демонструє різне співвідношення навчального часу в системі “теоретичні заняття : практичні заняття”. Питома вага практичних занять у позашкільній і позакласній сфері складає від 42% до 88% навчального часу, тоді як у шкільному компоненті на проведення практичних, лабораторних робіт, екскурсій відводиться від 16% до 26% навчальних годин [7-8, 14].

Отже, на сучасному етапі розвитку біологічної освіти все виразніше постає проблема організації та проведення позакласної та позашкільної роботи з біології. Саме під час таких видів діяльності виявляються необмежені можливості всебічного розвитку особистості учня, вихованця; активізується його навчально-пізнавальна й творча діяльність; формуються світоглядні переконання. “Виховання розумних, всебічно розвинених людей можливе лише тоді, коли діти, молодь використовують щодня не менше 5-6 годин вільного часу за своїм бажанням (а бажання ці слід виховувати), на вибір …”, – стверджував корифей української педагогіки В.Сухомлинський [10].

Слід зазначити, що важливою складовою сучасної біологічної освіти є формування дослідницьких знань та вмінь учнів. Свого часу В.Сухомлинський наголошував: “Дуже важливо, щоб мислення учнів ґрунтувалося на дослідженні, пошуках, щоб усвідомленню наукової істини передувало нагромадження, аналіз, зіставлення і порівняння фактів. Спостерігаючи явища і картини природи, дитина оволодіває формами й процесами мислення, збагачується поняттями, кожне з яких сповнюється реального змісту причинно-наслідкових зв’язків, помічених гострим зором допитливого спостерігача” [10].

У сучасних закладах загальної середньої освіти формування дослідницьких умінь учнів здійснюється в три етапи. Перший етап – підготовчий (5-6 кл.). На ньому формуються основні навчальні вміння. Другий етап – розвиток дослідницьких умінь (7-8 кл.), третій етап – самостійна дослідницька діяльність школярів (9-11 кл.). У відповідності до цього заняття в польових умовах можна поділити на три частини [4-5].

Наприклад, перший блок – “Рослинні угрупування”, розрахований на учнів, які вже вивчили рослини, гриби, бактерії (курс “Природознавство”). Для цього віку характерне конкретно-образне мислення. Основний зміст практики – конкретні біологічні об’єкти: рослинні угруповання і типові для них представники. Діти отримують відповіді на питання, що у цьому віці є домінуючими: “Що?”, “,Хто?”. Вони також роблять спроби встановити елементарні причинно-наслідкові зв’язки, суттєво закріплюють навчально-пізнавальну мотивацію, для якої характерна зацікавленість способами здобуття знань. А це в свою чергу дозволяє скерувати інтерес школярів на оволодіння першоосновами справжнього наукового дослідження.

Другий блок польових занять – “Біоценози”. Зазвичай участь у них можуть брати школярі, які вже засвоїли курс “Біологія. Тварини” та програмний матеріал відповідних творчих учнівських об’єднань. У цьому віці пізнавальна діяльність учнів спрямована на встановлення зв’язків між явищами та об’єктами, яких на перший погляд не існує. Змістом практики стають взаємостосунки різноманітних видів в угрупуванні, закономірності перетворення енергії під час кругообігу речовин, механізми саморегуляції на конкретних прикладах своєї місцевості. Основним способом тримання інформації, як і раніше, залишається спостереження. Але на цьому етапі дані узагальнюються на більш високому рівні.

Учні отримують відповіді на головні питання свого віку: “Чому?”, “Як?”. Також збільшується частка самостійної дослідницької діяльності дітей. Вони самостійно обирають методику спостереження, фіксують результати, проводять їх аналіз.

Спостереження за тваринами вимагає від дослідника терпіння. Найбільш оптимально проводити таку роботу індивідуально або у парах. Перехід від групової роботи до індивідуальної підвищує відповідальність кожного за результат дослідження [4-5].

Третій блок занять – “Моніторингові дослідження”. Він розрахований на учнів 9-11 класів. У основу змісту цих занять покладено вивчення і оволодіння нескладними методами польових досліджень. Для школярів цього віку цілком доступні методи геоботанічних досліджень, біоіндикації повітря, маршрутний облік птахів, обліки комах тощо.

На цьому етапі школярі вчаться самостійно обирати відповідну методику роботи, визначати її доцільність, можливість отримання достовірних і порівняльних даних. Сформовані дослідницькі вміння дозволяють учням проводити самостійні навчально-творчі пошуки.

Серед форм позакласної та позашкільної роботи варто акцентувати увагу на практично-дослідній діяльності. Вона є складовою натуралістичної, екологічної, природоохоронної освіти та ґрунтується на принципах пізнання живої природи й функціонування живих систем, їх розвитку та взаємодії. Проте, її основу становлять спостереження, систематизована пошуково-дослідницька діяльність [2, 4-5].

Ураховуючи педагогічний доробок В.Сухомлинського, до практичних занять, що можуть бути реалізовані в умовах роботи гуртків еколого-натуралістичного спрямування, можна віднести такі: лабораторні роботи; практичні роботи; екскурсії в природу; роботу на екологічній стежці; екологічні експедиції, походи; навчально – польові практики; розроблення та реалізацію проектів еколого-натуралістичного спрямування; роботу на навчально-дослідних земельних ділянках; проведення природоохоронних акцій тощо.

Першим етапом, що об’єднує майже всі види практично-дослідної діяльності учнів, є проведення фенологічних спостережень. Саме з організації фенологічних спостережень і ведення календаря природи розпочинається вивчення біології на уроках і під час занять у гуртках. Учні вчаться милуватися природою, спостерігати за добовими та сезонними змінами в житті рослин, тварин, їх ростом і розвитком у природі, на навчально-дослідній земельній ділянці, у живому куточку, штучних екосистемах [3, 13].

Засвоєння таких понять фенології як об’єкти спостереження, сезонні явища, сезонний стан, фенологічні фази, фенологічні дати, міжфазовий період, феноіндикатори та їх функції, феностандарт сезонного розвитку закладає потужний фундамент подальшої навчально-творчої та пошуково-дослідницької роботи учнівської молоді [13].

Перспективною формою організації пошуково-дослідницької діяльності школярів є розроблення та реалізація проектів. Проект поєднує теорію та практику, постановку будь-якого розумового завдання й практичне його виконання. Головні завдання, що вирішуються при застосуванні проектної технології, – це набуття й використання знань для розв’язання нових пізнавальних завдань, розвиток комунікативних навичок, уміння користуватися дослідницькими прийомами. Важливо, щоб тематика роботи враховувала сучасні інтереси дитини й одночасно забезпечувала їх розширення і отримання нових знань і навичок. Тематика проекту може бути сформульована педагогом з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмету або відповідно до профільності гуртка, інтересів і здібностей учнів. Діти можуть також самі запропонувати тематику проекту. Успішна реалізація дитиною проекту залежить від професійних якостей педагога. Він повинен добре знати інтереси учнів, їхні можливості, бажання, бути досить компетентним, комунікабельним, толерантним, творчо відноситися до роботи. Результати реалізації проектів обов’язково оформляються у вигляді альбому, журналу, альманаху, відеофільму тощо. У біологічній освіті використовуються переважно такі типи проектів: дослідницькі, підпорядковані логіці дослідження; творчі, що мають на меті спільну творчу діяльність; ігрові; інформаційні, спрямовані на збирання інформації про об’єкт чи явище; практично зорієнтовані, що опираються на соціальні інтереси учасників проекту [7].

Крім цього, проекти поділяються за кількістю учасників на індивідуальні, парні та групові; за масштабами на регіональні, загальноукраїнські та міжнародні; за тривалістю – на короткотривалі (кілька тижнів), середньої тривалості (від тижня до місяця) та довготривалі (кілька місяців).

Під час організації та виконання проекту педагог допомагає учням у пошуку джерел інформації, одночасно сам виступаючи ним; координує весь процес дослідження; підтримує і заохочує учнів до неперервного руху вперед; допомагає, але не виконує роботи за дітей.

Важливо, що за допомогою методу проектів реалізуються міжпредметні зв’язки, здобуваються знання через взаємодію учнів з педагогом та між собою. Дослідницька робота школярів у рамках проекту допомагає їм більш правильно розуміти наукову картину світу, розвивати творчий потенціал.

У канікулярний період ефективною формою організації дослідної роботи школярів є літні навчально-польові практики. Літня навчально-польова практика має не лише навчальне, а й велике виховне значення. Вибір місця проведення літніх навчально-польових практик має бути зумовлений краєзнавчими особливостями, а саме: наявність природно-заповідних територій різної категорійності, типових та унікальних біогеоценозів, культурно-історичних цінностей, форм рельєфу тощо.

Метою польових практик є оволодіння знаннями про живу природу, методами пізнання, навчальними вміннями; формування в школярів ставлення до живої природи як до об’єкту й сфери власної практичної діяльності; формування біосферного мислення, необхідного для встановлення гармонійних стосунків з природою, з усім живим як головною цінністю на планеті Земля [1-2].

Одним із основних завдань, що вирішуються під час проведення практик є актуалізація теоретичних знань у процесі вивчення об’єктів живої природи в природних умовах існування. Організація подібної роботи вимагає формування в учнів чітко визначених дослідницьких умінь. Керівник повинен організаційно та методично забезпечити етапність і послідовність виконання роботи, а саме: формування проблеми; постановка мети дослідження; визначення об’єкту дослідження; збір інформації про об’єкт, його елементи і зв’язки між ними; побудова гіпотези; розроблення плану досліджень (можливі шляхи перевірки гіпотези); реалізація розробленого плану (перевірка гіпотези); оброблення результатів, їх аналіз і порівняння з раніше отриманими даними; визначення практичного значення отриманих результатів [2].

Навчально-польова практика допомагає школярам переконатися, якою працею отримуються нові знання, яких це коштує зусиль. У молоді формуються якості, основою яких є об’єктивність, чесність, наукова етика, а також бережливе ставлення до природи, що унеможливлює порушення її законів. Ці якості переносяться на всі сфери діяльності особистості, стають характерними її рисами.

Серед колосального потоку інформації сучасного світу важливо вміти оперативно відшукувати та аналізувати факти. У контексті настанов українського педагога-гуманіста В.Сухомлинського, завданням вчителів, керівників гурткової роботи є не лише забезпечення засвоєння учнями певних обсягів біологічних знань, а й опанування основними методами їх отримання, у тому числі – дослідницькими. Лише чітко спланована, організована, послідовно проведена робота на основі принципів природовідповідності та індивідуалізації навчання здатна вивести сучасну обдаровану учнівську молодь на творчий рівень самостійної навчально-пізнавальної діяльності.

Список літератури

1. Дегтярьова Н.І. Лабораторні заняття та екскурсії із загальної біології: посібник для вчителів. / Н.І. Дегтярьова – К.: Рад. шк., 1984. – 168 с.
2. Дослідницька робота школярів з біології: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. к.б.н. С.М. Панченко, Л.В. Тихенко. – Суми: Університет. книга, 2008. – С. 61-67.
3. Дослідження як технологія навчання // Біологія. Шкільний світ. – 2006. – № 15. – С. 19 – 20.
4. Захлебный А.Н., Суравегина И.Т. Экологическое образование школьников во внеклассной работе. / А.Н. Захлебный, И.Т. Суравегина – М.: Просвещение, 1984. – 160 с.
5. Єресько О., Курсон В. Методичні рекомендації щодо вивчення біології у 2006-2007 н.р. / О.Єресько, В.Курсон // Біологія і хімія в школі. – 2006. – № 4.
6. Єресько О., Матяш Н. Результати дослідження якості біологічної освіти / О.Єресько, В.Курсон // Біологія і хімія в школі. – 2006. – № 1. – С. 8 – 11.
7. Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді. Режим доступу: www.nenc.gov.ua
8. Програми для творчих об’єднань позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів / Укл. Вербицький В.В. – К.: Богдана, 2004. – 352 с.
9. Пшеничний Н.І. Методика фенологічних спостережень у школі. / Н.І. Пшеничний – К.: Радянська школа, 1972. – 144с.
10. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5 т. / В.О.Сухомлинський – К.: Рад. школа, 1997. – Т. 1-5.
11. Тварини. Режим доступу: www.zoomax.ru
12. Трубачева С., Кравчук О. Досвід дослідної діяльності – основа формування предметних природознавчих компетентностей учнів / С. Трубачева, О. Кравчук // Біологія і хімія в школі. – 2006. – № 1. – С. 16 – 17.
13. Цируль О. Підготовка майбутніх учителів до проведення фенологічних спостережень / О. Цируль. // Біологія і хімія в школі. – 2006. – № 2. – С. 34 – 35.
14. Шкільні програми. Календарно – тематичне планування // Біологія. Шкільний світ. – 2006. – № 19 – 20 (спецвипуск).