Збагачення системи екологічного виховання позашкільного навчального закладу скарбницею ідей В.О.Сухомлинського

У наш час загострення екологічної ситуації в світі в цілому та в Україні зокрема, породжує безліч соціально важливих проблем. Одна з них – необхідність виховання такого покоління громадян, яке здатне гармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати й відтворювати її багатства. Це вимагає переорієнтації систем екологічного виховання на випереджувальну підготовку дитини до переходу на стратегію сталого особистісного розвитку [1, 2].

Сталий розвиток екологічної освіти став новим принципом суспільного життя, оскільки нові покоління людей повинні мати ті самі ресурсні можливості, що й нинішні. Суспільство актуалізувало потребу в творчій особистості, яка на основі самостійного критичного мислення вміє не лише визначати екологічні проблеми, але й знаходити раціональні шляхи їх вирішення, а також запобігати їх виникненню. Екологічне виховання поступово набуває приоритетної системоутворюючої ролі в освіті, зокрема в навчально-виховному процесі позашкільних навчальних закладів [2].

Спілкування з природою завжди вважалося важливим засобом виховання. Талановитий український педагог В.Сухомлинський доводив, що природа сама по собі не виховує, виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання тісно пов’язане з практичною природоохоронною діяльністю дітей. Їх знань про навколишнє середовище, якщо вони не застосовується на практиці, ще не достатньо для продуктивної життєдіяльності. Важливо, щоб школярі брали активну участь у збереженні та збагаченні природи рідного краю. Лише за таких умов у них сформуються необхідні природоохоронні знання, уміння й навички, розвинеться відповідальне ставлення до природного середовища [3].

Природоохоронна робота учнів – членів шкільних (учнівських) лісництв є частиною навчально-виховного процесу, що складається з двох рівноцінних компонентів: озброєння дітей науковими знаннями з охорони природного середовища та організація відповідної практичної діяльності. При цьому вони набувають певних трудових умінь і навичок, вчаться основам раціонального природокористування, засвоюють принципи організації продуктивної колективної праці, вчаться дисципліні та взаєморозумінню [1, 2].

Узагальнюючи досвід роботи еколого-натуралістичного відділу Лебединського районного будинку дитячої та юнацької творчості щодо організації трудової діяльності школярів, можна виділити такі напрями роботи:

• відтворення природних ресурсів: участь у створенні лісорозсадників, вирощуванні посадкового матеріалу дерев і кущів, садіння лісу та догляд за ним, розведення ягідників, лікарських рослин (районний конкурс «Цілющий пояс»), озеленення територій шкіл, населених пунктів, берегів річок і озер, рекреаційних зон;
• охорона природних ресурсів: виявлення ділянок лісу, ушкоджених шкідниками та хворобами; охорона рослинного і тваринного світу, розселення мурашників, підгодівля тварин і птахів узимку, попередження ерозії ґрунтів, лісових пожеж; очищення водойм від забруднення; виявлення та охорона пам’яток природи;
• використання природних ресурсів: заготівля лікарської сировини, ягід, грибів, насіння дерев і кущів, корму для тварин;
• робота в складі учнівських виробничих бригад, екологічних об’єднань: робота клубів «Білий лебідь», «Джерело», «зелених» ланок, загонів «зелених» та «лісових» патрулів, робота у таборах праці та відпочинку, екологічна практика, участь у трудових десантах.

Активними помічниками дорослих в охороні зелених скарбів на Лебединщині є учнівські лісництва, загони «зелених» і «лісових» патрулів та «зелені ланки». У районі активно діють 5 шкільних лісництв та 12 «лісових патрулів».

Позаурочна та позашкільна робота екологічного спрямування ґрунтується на добровільній участі дітей, їхніх індивідуальних інтересах і бажаннях. Вона дає широкі можливості для розвитку творчих здібностей, практичних умінь та навичок, сприяє формуванню світогляду дітей, а також допомагає організувати цікаве й корисне дозвілля школярів.

У системі В.Сухомлинського велика роль приділяється природі як об’єкту пізнання, сфері активної діяльності, відчутнішої частини дитячого життя. Його висновок, що природа сама собою не виховує, а виховує тільки активна взаємодія людини з природою і став освоєним принципом у нашій роботі.

Свого часу В.Сухомлинський наголошував: «Якщо набуті вміння і навички не застосовуються на практиці, навчання поступово виходить зі сфери духовного життя дитини, неначе відділяється від її інтересів і захоплень». І тут же підкреслював: «Дуже важливо, щоб мислення учнів ґрунтувалося на дослідженні, пошуках, щоб усвідомленню наукової істини передувало нагромадження, аналіз, зіставлення і порівняння фактів. Спостерігаючи явища і картини природи, дитина оволодіває формами й процесами мислення, збагачується поняттями, кожне з яких сповнюється реального змісту причинно – наслідкових зв’язків, помічених гострим зором допитливого спостерігача» [3].

Відповідно до цього, педагогічний колектив закладу намагається працювати та виховувати дітей так, щоб вони відчували потребу в постійному піклуванні про природу, у творчій самореалізації через участь у різних видах самостійної практичної природоохоронної діяльності в довкіллі.

Зміст еколого-виховної роботи закладу урізноманітнюється чималою кількістю юннатівських творчих справ. Прикладами є ігри-змагання між гуртками закладу на тему: «Дім, в якому ти живеш», конкурси «Збережи та нагодуй птахів», «Парад квітів біля школи», ін. Вихованці є учасниками інформаційно-просвітницьких проектів «Правила утримання домашніх тварин», «Енергозбереження». Традиційними у закладі стали: акція «Посади своє дерево», свята «День довкілля» та «День землі», тиждень екології, спільний масовий захід закладу «День здоров’я», виставка-ярмарок «Природа – джерело здоров’я, краси і багатства».

Наслідуючи спадщину В.Сухомлинського, педагоги закладу організовують походи та експедиції по рідному краю, проводять екскурсії в природу, заняття «під голубим небом», де біля першоджерел знань вчать дітей дивуватися, мислити, передавати у слові красу й різноманітність навколишнього світу, проникати в його таємниці.
Народна мудрість говорить: «До доброї криниці стежка утоптана». Педагогічний колектив Лебединського районного будинку дитячої та юнацької творчості вважає педагогічну спадщину В.Сухомлинського тією криницею людської мудрості, до якої слід звертатися повсякденно. І допоки на нашій землі лунають дитячі голоси та сміх, доти не заросте стежка до криниці доброти й мудрості Василя Сухомлинського.

Список літератури

1. Вербицький В.В. Формування практичного розуму ціле-спрямованого учня (з досвіду сталого розвитку позашкільної еколого-натуралістичної освіти). – К.: Деміур, 2002. – 230с.
2. Організація екологічної освіти та виховання учнівської молоді (на допомогу вчителю). – К.: Фенікс, 2003.
3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5-ти томах. – К. : Рад. школа. – 1976-1977. – Т. 1-5.