Поради батькам

Особливості психічного розвитку дітей дошкільного віку

П'ятий рік життя

Відчуття та сприймання. Якщо на попередніх етапах психічного розвитку помітно вдосконалювалася діяльність окремих органів чуття, то на 5-му році життя дитини можна помітити значну узгодженість у їх функціонуванні між собою та другою сигнальною системою. Отже, відбувається інтенсивний розвиток сприймання: дитина вже реагує не лише на окремі властивості предметів (колір, форма тощо), а й починає орієнтуватись у їх сутності (внутрішня будова, призначення, способи застосування тощо).

Необхідно пам'ятати, що органи чуття дитини цього віку, особливо слуху та зору, мають підвищену чутливість до відповідних подразників, тому потребують чуйного ставлення з боку дорослих. Слід пам'ятати про неабияку шкідливість для здоров'я дітей надмірно голосних звуків (особливо під час сну, відпочинку, прогулянок на природі, а також недостатнього освітлення у процесі регламентованих видів діяльності.

Мова. На 5-му році життя мовна діяльність посідає чи не найперше місце у загальній активності дитини. Суттєво розширюється словниковий запас, зокрема збільшується кількість слів-понять, дієслів, прикметників, що позначають особливості життєдіяльності людини: її дії, стану, переживання.

Характерною особливістю мовлення цього віку є чутливість до вимови, постійне прагнення вправлятись у мовній діяльності. Діти висловлюють прохання пояснити, чому треба казати саме так, як правильно вимовляти слова, як можна те саме сказати по-іншому. Засвоївши певні правила мовлення, вони ретельно стежать за вимовою оточуючих, емоційно виправляють, почувши мовні помилки. Таке своєрідне самовправляння не слід обмежувати. У разі потреби — скоригувати форму зауважень, які робить дитина.

Спілкування з однолітками та гра. У цей віковий період діти починають усвідомлювати своє місце та роль у групі однолітків. Можна спостерігати певні ознаки появи лідерства. Формується вибіркове ставлення до партнерів у спілкуванні.

Основним засобом спілкування з однолітком стає мова. Завдяки розвитку мовлення, довільності пізнавальних психічних процесів стає можливою поява розгорнутих спільних рольових дій, урізноманітнення сюжетів. Та сама рольова гра у різних варіаціях сюжетних ліній може тривати протягом кількох днів.

Утім, унаслідок стомлюваності психічних процесів та нервової системи, діти в цьому віці іноді прагнуть до усамітнення, якому не варто заважати.

Спілкування з дорослими має певну специфіку. Якщо у стосунках із близькими та добре знайомими людьми діти, як правило, виявляють упевненість, довірливість, спокій, зацікавленість у контактах, то у присутності сторонніх — сором'язливість, неспокій, але, поряд із цим, демонструють інтерес до незнайомця, бажання поспілкуватися з ним.

Ще одна особливість цього віку — діти дуже чутливі до настрою, емоційного стану дорослих, його мовлення, рухів. З одного боку, це потребує бережливого ставлення до дитини, з іншого — урахування того, що саме ця особливість зумовлює наслідування дітьми поведінки, дій дорослого, його ставлення до довкілля.

Шостий рік життя

Однією з основних особливостей психіки дитини 6-го року життя с значне вдосконалення мимовільних та довільних гальмівних процесів. Це позитивно відображається на подальшому розвитку тих видів діяльності, які потребують обмеженості у збудженні нервової системи (навчальна, трудова тощо), а відтак стає можливим процес активної підготовки дитини до школи.

Суттєвим психічним новоутворенням цього вікового періоду можна вважати помітне зростання довільності дій та поведінки, відповідно до поставленої дитиною (або дорослим) мети. Ця здатність спричинює нове ставлення дитини до себе самої, своїх умінь, можливостей: самооцінювання набуває адекватнішого характеру. Значення такого новоутворення важко переоцінити в той період, коли суттєво змінюється соціальна ситуація розвитку дитини: через рік вона вже має стати школярем.

Зазначені прогресивні зміни у психіці складають потужне психічне підґрунтя для подальшого формування образу «Я»: змінюється характер очікувань, підвищується рівень домагань, стає адекватнішим самооцінювання.

Нове ставлення дитини до себе зумовлює вдосконалення довільності дій та поведінки, критичності в оцінюванні власних можливостей, і як наслідок — усвідомлення особистісних якостей, властивостей.

Психічні процеси. Пам'ять, увага, сприймання, уява, мислення набувають стійкого, довільного та цілеспрямованого характеру. Значно збільшується обсяг пам'яті. На новий ступінь розвитку підноситься мислення. Воно відокремлюється від сприймання, стає самостійним процесом. Збагачується зміст уявлень, які набувають вигляду узагальнень. Наочно-образне мислення дедалі поступається місцем словесно-логічному.

Спілкування. Помітні зрушення відбуваються у розвитку взаємин дитини з дорослими й однолітками. Провідним новоутворенням комунікативної діяльності у цей період є здатність до рефлексії (тобто орієнтація у взаєминах на погляди, думки, почуття інших людей, оцінювання себе, власних дій та вчинків з позиції партнерів по спілкуванню). Це сприяє не лише розвитку комунікативних умінь, а й таких позитивних рис особистості, як емпатійність, альтруїзм тощо.

Сьомий рік життя

Суттєві зміни у психіці дитини свідчать про те, що цей період — переломний у її житті: закінчується період дошкільного дитинства.

Психічні процеси. Вольова регуляція — найбільше психічне досягнення цього віку. Цілеспрямованими, стійкішими стають відчуття та сприймання. При цьому значно підвищується здатність аналізаторів до розрізнення найрізноманітніших властивостей предметів — лише кольорів та їх відтінків дитина здатна диференціювати понад 10.

Пам'ять ще не втратила мимовільного характеру, проте, діти 7-го року життя активно опановують прийоми довільного запам'ятовування. Набувають інтенсивного розвитку всі види пам'яті, зокрема, образна і словесно-логічна. Довільне цільове запам'ятовування стає сталою віковою характеристикою.

Значні зміни відбуваються в розвитку мовлення та мислення, яке функціонує як процес активного пізнання довкілля. Словник збагачується від 3000 до 7000 слів; розширюється діапазон вживання різних частин мови, удосконалюється фонетика.

Зменшується імпульсивність емоційних виявів. Емоції стають «розумними», тобто усвідомлюваними та керованими.

Уява дитини 7-го року життя не лише репродуктивна, а й творча. Вона застосовується в різних видах дитячої діяльності — художній, навчальній, ігровій, мовній.

Спілкування. Розвиток взаємин із дорослими та однолітками піднімається на якісно новий щабель. Новоутворенням цього віку є антиципація, тобто здатність передбачити можливі дії, учинки та оцінювання з боку довколишніх. Це додає спілкуванню більш усвідомлюваного та довільного характеру.

Прогресивні психічні зрушення та новоутворення, які притаманні дітям на кожному етапі їхнього розвитку, є характерними потенційними віковими особливостями. Утім, чи реалізуються вони своєчасно — залежить від педагогів, психологів, батьків.

У дошкільний період активно розвивається пізнавальна діяльність дитини. І від того, як реагують на прояви пізнавальної активності батьки, залежить подальша доля розвитку особистості малюка. Діти, які мають можливість проявити ініціативу у виборі діяльності, стають у подальшому житті більш діловими, практичними.

Ці ж якості формуються у дітей готовністю батьків відповідати на їх постійні запитання, не заважати їм гратися та фантазувати. Але якщо батьки дають малюкові зрозуміти, що його ігри небажані, що питання набридливі, а фантазії безглузді, малюк починає почувати себе „винним” і проносить це почуття провини через багато років.

Почуття провини, яке виникло у дитини за власну активність, може подавити почуття ініціативи (за Еріксоном). Внутрішній конфлікт, що виникає, зумовлений нездатністю здійснити продуктивну діяльність. Зовнішньо цей конфлікт може проявлятися в низькому рівні домагань, пасивності, невпевненості у собі, тривожності. З таким комплексом дитині буде дуже важко адаптуватися до школи і подальшого життя. Багато психологів вважають, що уже до 4-5 років у дитини складається дійсна самооцінка як провідна настанова особистості. Виключну роль у становленні самооцінки дошкільника відіграють батьки, бо вони є основним джерелом інформації про нього самого. Який він – гарний чи поганий, розумний чи не дуже – малюк дізнається саме від батьків. Повага, турбота, увага і схвалення близьких людей сприяє формуванню в малюка почуття власної гідності і позитивної самооцінки.

Психологи виділяють три умови, необхідні для формування у дитини позитивної самооцінки: внутрішнє, безумовне прийняття батьками своєї дитини; чіткі та послідовні вимоги з боку всіх членів родини, повага до індивідуальності дитини. Окремо слід сказати і про необхідність безумовного позитивного відношення батьків до самих себе, бо, як стверджують психологи, дорослі, схильні до самонегативу, не здатні до істинної батьківської любові і не можуть служити зразком прийняття себе.

Три способи пізнання і розвиток дитини

Існує 3 способи пізнання світу: візуальний, слуховий та кінестетичний. Це залежить від типу сприйняття інформації – очима, вухами та через наочність (дотик, смак, запах та інші тілесні відчуття).

Ми будемо користуватись для опису способів пізнання наших дітей простішими назвами: дитина-глядач, дитина-слухач, дитина-діяч.

Хочеться наголосити, що вважати якийсь з цих способів правильним чи неправильним недоречно.

Та все ж таки є певний зв'язок між добре розвинутими слухацькими та глядацькими навичками. Вони сприяють успіху в навчанні та вмінню триматися у колективі. Тому розвиток цих здібностей (скеровувати свою увагу, візуалізувати в пам'яті матеріал, промовляти, запам'ятовувати на слух або в образах-схемах інформацію) робить дитину пристосованішою та розвиненішою. Ось чому батькам варто звертати увагу на типи сприйняття їхньої дитини.

Такі діти пізнають світ "очима", тобто більш покладаються на зорові відчуття, коли навчаються, відпочивають, намагаються зрозуміти. Їм подобається спостерігати за рухом, визначати колір, форму, розміри, відстані. Більшість з "глядачів" мають безпомилкову координацію і намагаються спочатку роздивитися об'єкт, а потім пояснити своє уявлення про нього. Такі діти ще змалку вражають своїх батьків недитячими роздумами, філософствуванням. У них гармонійні рухи та координація, вони гарно малюють, полюбляють танцювати, повторюючи рухи професіоналів.

"Глядачам" більше подобається роздивлятись картинки, ілюстрації до казок, ніж слухати саму казку. У дитячому садку вони із задоволенням грають у кубики, складають картинки з фрагментів, ліплять, витинають – роблять все, що пов'язано з взаємодією очей та рук. Вони швидко вчаться малювати за зразком, копіювати, писати друкованими літерами, а на заняттях легко запам'ятовують графіку коротких слів.

Більш дорослі "глядачі" полюбляють настільні ігри, завзято малюють, майструють, моделюють, швидко опановують комп'ютер, люблять відеоігри. До речі, у цих іграх вони проявляють спритність та влучність.

Маючи розвинену зорову й тактильну координацію, "глядачі" легко справляються із завданнями на письмо та тонку моторику (чіткість повторення за зразком). Але вони, як правило, ігнорують слухацькі навички, тому більше уваги треба надавати розвитку мови, комунікабельності та загальній фізичній координації (рухливі ігри та фізичні вправи).

Такі діти знайомляться зі світом, сприймаючи голоси та звуки. Оскільки мова існує та передається завдяки слуху, то "слухачі" раніше, ніж інші типи дітей, починають говорити і відрізняються великим словниковим запасом.

Діти-слухачі дуже чутливі до звуків, легко відтворюють мелодію, люблять співати, переповідати історії та читати вірші. Вони ставлять безліч запитань, правильно і гарно говорять, рано цікавляться читанням, а в початковій школі охоче читають уголос і легко запам'ятовують вказівки вчителя. Це добре "спостерігати, коли дитина вдома грає "у школу". У більш дорослому віці такі діти люблять слухати магнітофонні записи, радіо, швидко запам'ятовують на слух, надають перевагу розмовним іграм, розв'язують кросворди та складають різні історії, пишуть вірші та розігрують в особах сценічні дії.

Можливим є відставання дітей-слухачів від своїх однолітків у розвитку навичок, пов'язаних із зоровим та моторним сприйняттям. Про таких дітей говорять: "Тільки язиком робить, а руками — не може".

"Діячі" вивчають все через безпосередній контакт із навколишнім середовищем: дотикаючись до предметів, руйнуючи іграшки, аби пізнати, що усередині; рухаючи предмет, щоб дізнатися, на що він здатний. Тому такі діти мають сильно розвинену моторику, активно рухаються, виглядають дуже жвавими й непосидючими, а батьки про них думають: "І коли він вже втомиться і сяде перепочити?"

Більшість "діячів" ще з пелюшок не знають стану спокою. Вони багато рухаються самі й полюбляють, коли їх кружляють чи підкидають дорослі. Вони раніше за інших починають повзати, а потім ходити. В дошкільному віці вони надають перевагу активним іграм, пов'язаним зі стрибками, пересуванням, бігом, полюбляють кубики та рухливі іграшки на колесах. Завдяки вродженій координації та гарній орієнтації в просторі "діячі" частіше потрапляють в скрутні ситуації щодо власної безпеки (залазять вище всіх, знаходять собі забави на витривалість, хоробрість, на подолання перешкод).

Головна проблема таких дітей ще з дитячого садка - це неспроможність протягом тривалого часу залишатись у спокої та концентрувати свою увагу на одному предметі, їх стиль рухливі ігри на свіжому повітрі. У першому класі поведінка та неуважність на уроках можуть стати причиною невстигання. Поза школою такі діти стають ватажками і, як правило, мають авторитет серед однолітків. У той же час такий невгамовний темперамент призводить до розвитку дратівливості та емоційної вразливості. Вони вимагають негайного задоволення бажань і не готові боротися з труднощами.

"Діячі" є емоційно нестійкі: вони то роздратовані, то поблажливі. Більш дорослі діти надають перевагу іграм на повітрі, заняттям спортом (футбол, плавання), залюбки ходять у походи, доглядають за тваринами. Проблеми та відставання в навчальній діяльності існують тому, що фізичне сприйняття переважає.

Бліц-тест для визначення типу сприйняття дітей 6—7 років

Подивіться, які з наведених нижче тверджень більш за все підходять вашій дитині. Скоріше за все, відповіді будуть зібрані в одній чи в двох колонках. Це буде вказувати, яким способом пізнання користується ваша дитина.

1. Спілкування. Коли моєму малюкові хочеться висловити свої думки, то він:
   • а) користується простими фразами;
     неправильно промовляє деякі звуки та слова;
     мовчить і рідко сам бажає відповідати.
   • б) правильно використовує час дієслів;
     йому подобається розмовляти з дорослими;
     полюбляє складати і розповідати вигадані історії.
   • в) розмовляє короткими, лаконічними фразами;
     нерозбірливо вимовляє деякі звуки;
     може розповідати що-небудь непослідовно.
2. Улюблені іграшки та заняття.
   • а) йому подобаються калькулятори та комп'ютери;
     до вподоби рукоділля та майстрування;
     він полюбляє читати та спостерігати за іграми інших дітей.
   • б) йому подобається дивитись телевізор, слухати радіо, магнітофон ;
     читати любить вголос і йому подобається, коли йому читають; до вподоби вигадувати ігри.
   • в) йому подобається займатися спортом та грати у рухливі ігри;
     любить кататися на велосипеді і ходити у походи;
     із задоволенням доглядає за домашніми тваринами.
3. Мікромоторика. Коли мій малюк працює руками...
   • а) він правильно виводить літери точнісінько в межах рядка
     для його робіт характерна охайність;
     йому особливо подобається розмальовувати.
   • б) він охайно пише друкованими літерами;
     диктує або читає самому собі під час занять;
     часто просить допомогти при виконанні творчих завдань.
   • в) йому важко писати на розлінованому аркуші;
     він плутає порядок літер та слів;
     сильно натискає на олівець або пензлик.
4. Навички поведінки у колективі. Коли мій малюк спілкується з іншими дітьми...
   • а) відчуває себе самотньо в групі дітей;
     сам інколи розпочинає розмову, але відповідає, коли його запитують;
     індивідуальні заняття подобаються йому більше, ніж групові.
   • б) він дуже говіркий;
     звичайно він першим починає розмову;
     йому часто роблять зауваження за те, що він дуже багато розмовляє.
   • в) він дуже товариській на ігровому майданчику;
     йому краще висловлювати свої думки жестами;
     на ігровому майданчику він виступає в ролі лідера.
5. Пам'ять. Коли мій малюк вчиться...
   • а) він запам'ятовує те, що бачить;
     читає, пригадуючи значення слів.
   • б) він легко засвоює математичні знання;
     читає, пізнаючи слова по їх звучанню.
   • в) йому нелегко пригадувати те, що він бачив і чув;
     йому потрібна допомога, аби навчитись читати.
6. У школі. Коли мій малюк знаходиться в групі (класі)...
   • а) він охайно вдягнений;
     відволікається, звертаючи увагу на кольори і рухи;
     він слідкує за порядком на своєму робочому місці.
   • б) його зовнішній вигляд — щось середнє між охайністю та недбалістю. Він легко відволікається на звуки та голоси;
     полюбляє вести дискусії та часто сам зголошується відповідати.
     він часто виглядає достатньо неохайно;
     надмірно активний і легко відволікається;
     йому важко усидіти на своєму місці.

А тепер слід підрахувати кількість відповідей а, 6, в. Якщо вийшла по якомусь пункту явна перевага, то ваша дитина: а - глядач, б -слухач, в — діяч. Можливий, приблизно однаковий розподіл по двох пунктах, тоді дитина змішаного типу сприйняття та обробки інформації. Наприклад, глядач-слухач чи слухач-діяч.