Краєзнавчі маршрути по Сумщині

Старовинні садиби Буринщини

Село Леонтіївка Буринського району. Колись тут у водах ставка Кругле віддзеркалювалася простора двоповерхова садиба Муравйових-Апостолів з колонами та чотириярусною баштою, увінчаною шпилем.

Історія династії Муравйових-Апостолів тісно пов'язана з Сумщиною. Відомий російський дипломат Володимир Володимирович Муравйов-Апостол-Короб'їн і його дружина Надія Федорівна (у дівоцтві Терещенко) до 1917 року володіли маєтком «Леонтіївський». Вірогідно, що ці землі він отримав як посаг за дружиною.

Прізвище Муравйови-Апостоли в царській Росії пов'язане з повстанням декабристів 1825 року, безпосередніми учасниками якого були три сини князя I. М. Муравйова-Апостола. Жоден з них не зміг продовжити прізвище славного роду. І щоб зберегти родовий титул, сім'я вирішує звернутися з проханням до царя про дозвіл приєднати до прізвища онука Володимира – Короб'їн ще й Муравйов-Апостол.

В.В. Муравйов-Апостол-Короб'їн народився 9 грудня 1864 року. Перші спогади про дитинство залишилися в маєтку Москово, що на Рязанщині. Шкільні роки пройшли в монастирській школі. Після її закінчення навчався у початкових класах Імператорської Правової школи, яку закінчив у 1887 році. Доволі складним був шлях до дипломатичної кар'єри В.В. Муравйова-Апостола-Короб'їна. Але завдяки своїй вдачі й наполегливості в навчанні, а потім і просуванні по службі, Володимиру вдалося досягнути в житті відповідних висот, маючи таке небезпечне в царській Росії прізвище.

У 1894 році він відбуває до Мадрида як Другий секретар дипломатичної місії. У кінці 90-х років одружується на старшій доньці міністра військово-морських справ, генерал-ад'ютанта Тухачова.

Навесні 1906 року В.В. Муравйов-Апостол був переведений до Берліна. Перебуваючи в Німеччині, Володимир Володимирович часто проводить уїк-енди в Сілезії серед близьких друзів. У 1907 році в будинку М'ясоїдова, на Маргаретштрассе, 13, зустрів Надію Федорівну Терещенко, яка, щоб уникнути подій революції 1905 року в Росії, проживала тут із матір'ю Надією Володимирівною та неповнолітнім братом Федором. Будинок Терещенків у Берліні був тим осередком, що об'єднав берлінське суспільство та російську дипломатію. Брат Надії Терещенко, один з родини відомих цукрозаводчиків та меценатів Терещенків, захоплювався проектуванням і будівництвом літаків: від випробування в Парижі аероплану студента Київського політехнічного інституту Федора Федоровича Терещенко у 1909 р. до будівництва в Житомирській області майстерень з виготовлення літаків. Інженером у нього працював відомий українсько-російський і американський авіаконструктор Ігор Сікорський, а льотчиком-випробовувачем – Петро Нестеров, який уперше здійснив літну фігуру «мертва петля».

Для Муравйова-Апостола, як визнає він сам у своєму щоденнику, зустріч з Надією Федорівною «знищила все минуле і викликала шквал почуттів, дала можливість зрозуміти, що таке справжнє щастя...». Йому було 43 роки, їй – лише 20. Для того часу розлучення такої високопосадової особи було справжнім скандалом. Це мало не коштувало йому чинів і кар'єри. Восени 1908 року, отримавши розлучення, він має змогу більше часу проводити з майбутньою дружиною.

До маєтку в Леонтіївку сім'я приїжджала в травні, коли в природі все буяло молодою зеленню. Тут було висаджено чудовий дендропарк з рідкісними для нашої місцевості породами дерев: модриною, кедром, туєю; створено каскад ставків, що й досі зберегли народні назви в пам'ять про ті часи: «Панський», над яким стояв маєток, «Мостове», «Кругле». У південно-східній частині парку було створене перше в Україні поле для гри в гольф, що був модною розвагою тогочасного західноєвропейського бомонду. Старожили й досі пам'ятають із розповідей своїх бабусь, як ранками пані виходила з маєтку і годувала лебедів, що плавали на ставку. На посипаних піском алеях парку можна було побачити скульптури, які прикрашали парковий комплекс і створювали своєрідний затишок.

Під час революції 1917 року та громадянської війни Муравйови-Апостоли виїхали за кордон. У 1918 році їхня садиба була пограбована і спалена місцевими мешканцями. Землю було передано у власність Першотравневого радгоспу. Нині на місці палацу ростуть кущі бузини.

Сьогодні можна спостерігати лише залишки цегляного підвалу, у якому зберігалися колись вишукані вина, і залишки парку.