Для педагогів
Темперамент дитини і стратегія її виховання
Темперамент зумовлюється типом нервової системи. На основі певного типу нервової системи виникає саме той темперамент, який відповідає цьому нервовому складу : сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік.
Частіше у людини переважають риси якогось одного темпераменту. Тому умовно можна вважати, що кожна дитина тяжіє до одного із згаданих вище чотирьох типів темпераменту.
У процесі виховання не слід ставити завдання змінити темперамент, оскільки це практично нездійсненне завдання, по-друге, в цьому немає жодного сенсу, тому що немає хороших і поганих типів нервової системи, а відповідно і темпераментів.
Уже доведено, що темперамент впливає на формування багатьох професійно важливих рис людини, її здібностей, визнаючи в ряді випадків професійну придатність чи непридатність людини. Завдання батьків знайти кращі шляхи, форми і методи виховання особистості, розвивати її позитивні сторони.
Сангвінік.
Така дитина вертлява і рухлива, приємна в спілкуванні. Вона щось постійно вигадує, фантазує. Сльози можуть з’явитися миттєво, але такі діти швидко втішаються як і швидко переключаються з одного заняття на інше. Батьків хвилює незібраність малюка, несерйозність, в деяких випадках неохайність. Дитина засинає швидко і легко. Прокидається зранку в доброму настрої. В іграх полюбляє лазити, повзати, бігати. Бути непостійним – особливість темпераменту сангвініка. Такі діти непостійні, не пам’ятають зла, добра, нежадібні.
Дитина сангвінік весела, життєрадісна, легко спілкується з оточуючими.
Ігри і повсякденне життя повинні бути рухливими, вимоги постійні, погоджені з усіма членами родини.
Однак, якщо їм нецікаво, якщо робота вимагає тривалого напруження, одноманітна, то вона не викликає у таких дітей емоційного відгуку. Діти не дуже добре засвоюють тоді нове, коли весь час відволікаються.
За несприятливих умов у вихованні у сангвініків може з’явитися легковажність, хвалькуватість, безтурботність, невміння і небажання доводити справу до кінця, переоцінка себе і своїх особливостей.
У дітей сангвініків слід виробляти посидючість, стійкі інтереси, зацікавленість і більш серйозне ставлення до будь-якої справи, неквапливість.
Холерик.
Найбільше клопотів батькам та оточуючим завдають діти з холеричним темпераментом. Холеричність виявляється у швидкості, і іноді у дуже швидких рухах і діях, поривчатості, сильному збудженні. Вони із захопленням чи запалом беруться за справу, виявляють ініціативу.
Однак запас нервової енергії у них може швидко вичерпатися в процесі роботи, особливо якщо вона одноманітна і вимагає посидючості, терпіння. Тоді запал і піднесення швидко зникають, настрій різко погіршується. У спілкуванні холерики дозволяють різкість, запальність, роздратованість, емоційну нестриманість.
Позитивні сторони: енергія, активність, пристрасність, ініціативність.
Дитина завжди знає чого хоче, настійлива, рішуча, безстрашна. Любить ризик, історії, пригоди. Дуже важко їй іти на компроміс, не прислуховується до думки інших. Дуже самостійні, щоб добитися свого. Часто буває збуджений і агресивний. Не звертає уваги на синьці і гулі. Вольовий, спить мало, встає рано. В їжі неперебірливий, любить «хватати шматки».
В її вчинках часто відсутній компроміс обдумування. Діє імпульсивно, дратівлива, кмітлива, потім може стихнути і стати «золотою дитиною». Грається в різноманітні ігри, часто конфліктує з дітьми. Позитивні сторони: енергія, активність, пристрасність, ініціативність. Негативні сторони: загальна нестриманість, брутальність, різкість, загальність, схильність до афектів.
Діти холерики вимагають багато терпіння і стриманості у вихованні. Слід включати дитину в ігри, змагання, ритмічні танці, екскурсії, спілкування з природою. В іграх слід передбачати програми, підвести дитину до висновку, що перед тим, як зробити щось, необхідно подумати, вирішити як краще.
Сварити і корити дитину лише через деякий час, коли вона заспокоїться і не фізично, а роз’яснюючи наслідки її дії. Ні в якому разі не соромити при інших. Дитина і сама хотіла б навчитися тримати себе в руках. Допоможіть їй. Говорити різким і підвищеним тоном з нею не слід, бо це лише посилює збудження.
Підкреслено спокійний тон і тихий голос краще діє на холерика і дитина заспокоюється.
Меланхолік
У поведінці такої дитини багато незрозумілого, але це виникає із багатства внутрішнього світу. Коли така дитина не грається, то частіше буває задумливою, сумною. Якщо розхвилюється, то плаче довго і гірко. Важко, не зразу включається в ігри інших людей, але включившись відчуває радість і задоволення.
Може лякатись чужих людей, однолітків, але з тими, кого любить, дитина добра, довірлива. У звичайній ситуації і обстановці такі діти почувають себе добре, працюють продуктивно. Емоційні стани виникають повільно, але відрізняються глибиною, великою силою і довго тривалістю.
Часто такі діти дуже розсудливі, поводять себе і говорять «як маленькі дорослі». Перебірливі в їжі, швидко втомлюється, важко переключаються на інші види діяльності.
Засипають пізно. В ліжку полюбляють порозмислити, пофантазувати. Зранку встають погано, майже завжди з похмурим настроєм. Люблять тепло, спортом займатися не хочуть.
Меланхолічні діти вразливі. Тяжко переживають образи, хоч зовнішньо ці переживання виявляються слабо. Вони уникають спілкування з малознайомими людьми, часто соромляться в нових обставинах.
За несприятливих умов у них можуть виникати такі риси, як хвороблива уразливість, пригніченість, похмурість, недовірливість, песимізм. Вони часто уникають інших дітей, особливо, коли їх багато, заглиблюються у власні переживання. Така дитина потребує багато спілкування і розуміння. Батьки повинні знати, що нагромадження проблеми, грубе поводження не допустиме для дитини меланхоліка тому, що вони довго переживають. У дитини повинна бути в сім’ї людина, якій би вона могла б довіритися повністю, отримувати від неї тепло і розуміння. Слід пам’ятати, що в основі меланхолічного темпераменту лежить слабий тип нервової системи і сильних впливів люди з такою нервовою системою не переносять.
М’якість, тактовність, чуйність, доброзичливість у стосунках з ними необхідні, оскільки надмірна суворість і різке підвищення вимог до таких дітей вразливо сприяє на них, знижує працездатність тощо.
Дітей – меланхоліків треба поступово відучувати від надмірної нерішучості, сором’язливості, надавати їм можливості більше діяти і виявляти активність. Необхідно дотримуватися послідовності і поступовості в роботі, і в вихованні.
При спілкуванні до них треба частіше звертатися, створюючи під час спілкування спокійну, доброзичливу атмосферу, заохочувати, хвалити, підбадрювати тощо.
Меланхолійні діти важко звикають до нових умов, людей, діяльності, намагаються уникнути чогось незвичайного. Слід заохочувати дітей до ігор, до занять, спільної праці.
В спільних заняттях з дитиною краще використовувати малювання, ліплення, конструювання, м’які ігри без змагання.
Флегматик.
Представники флегматичного темпераменту повільні, неквапливі. Люблять декілька іграшок, мало фантазує, грається спокійно, не шумно. Схильність до порядку, звичайної обстановки, не любить змін у чомусь.
Любить поспати, засинає легко, встають пізно, їдять багатенько, в їжі неперебірливі.
Ретельно складають іграшки, одяг, п’є із своєї чашки, в д/с грається часто своїми іграшками. Якщо щось не так, може добиватися свого з холеричною енергією.
Розмовляє повільно, не може терпіти ігор, де слід проявляти швидкість, спритність. Це надійна дитина, слухняна. Самостійні рішення приймати затрудняється, віддає це право іншим.
Знає багато віршів, пісень, нового не любить, з задоволенням згадує все знайоме.
Для інших дітей вона лінива і нудна. Діти не запрошують цю дитину до активних ігор, де слід проявляти швидкість, але їм подобається з ними в рольових іграх (будівельники, шофери).
Схвачує і запам’ятовує нові правила повільно, але надовго. Рідко помиляється.
Флегматика важко вивести з себе. Він ухиляється від сварок, його не виводять з рівноваги невдачі й неприємності. При правильному вихованні у флегматиків легко формуються такі риси як наполегливість, діловитість, посидючість. Однак у несприятливих умовах можуть розвитися в’ялість, млявість, пасивність, лінощі, іноді байдуже ставлення до оточуючих і до самого себе.
На дітей флегматиків звертають мало уваги, бо вони спокійні, нікому не заважають, посидючі.
Не слід робити дитину «зручну для себе». Намагайтеся не дуже рано відправляти дитину спати, загартовуйте. Не слід залишати його в грі самому собі, зацікавте його, збуджуйте.
У флегматика слід розвивати якості, які йому непритаманні: більшу активність, рухливість, ініціативність.
Флегматиків необхідно активізувати, викликати емоційне ставлення до життя, до того, що вони роблять самі, їх батьки, сестри, брати, викорінюючи байдужість.
